Цифровізація без виключення. Технології мають проєктуватися для людей
Цифровізація має сенс тоді, коли справді розширює можливості людей, а не створює нові бар’єри й поглиблює виключення.
Цифровізація прискорюється.
Дедалі більше публічних послуг, бізнес-процесів, освіти й комунікації переходить у цифровий світ. Для частини суспільства це означає зручність, економію часу та ширший доступ до інформації.
Однак для інших це може означати появу ще одного бар’єра.
Тому дискусія про цифровізацію не повинна обмежуватися запитанням:
«Що ще ми можемо перенести в Інтернет?»
Ми також повинні запитувати:
«Чи зможе людина скористатися цим рішенням?»
Цифровізація — це не лише технології
Дуже легко ототожнювати цифровізацію зі створенням нових систем, порталів, застосунків чи електронних послуг.
Тим часом справжня цифрова трансформація — це передусім зміна способу роботи людей та інституцій.
Ми можемо створити найкращу електронну систему, але якщо її користувач:
- не розуміє інтерфейсу,
- боїться припуститися помилки,
- не має відповідних компетенцій,
- не розуміє офіційної мови,
- не може підтвердити свою особу,
- не знає, де шукати допомогу,
то технологія не розв’язала його проблеми.
У деяких випадках вона створила нову.
Новий вид виключення
Цифрове виключення вже не означає лише відсутність комп’ютера чи доступу до Інтернету.
Людина може мати смартфон і щодня користуватися соціальними мережами, але водночас мати серйозні проблеми з:
- електронним банкінгом,
- публічними послугами,
- електронним підписом,
- застосунками органів влади,
- безпекою облікових записів,
- оцінюванням достовірності інформації,
- використанням штучного інтелекту.
Так виникає новий поділ.
Не між людьми, які мають Інтернет, і тими, хто його не має.
Дедалі частіше межа проходить між тими, хто вміє ефективно діяти в цифровому середовищі, і тими, хто користується ним лише поверхово.
Штучний інтелект може зменшувати цю різницю
Цікаво, що штучний інтелект може стати як джерелом нового виключення, так і інструментом його обмеження.
Добре спроєктований ШІ-асистент може допомогти людині:
- зрозуміти складний документ,
- підготувати лист,
- пояснити незрозумілий термін,
- перекласти інформацію,
- знайти правильну процедуру,
- навчитися користуватися інструментом,
- впорядкувати інформацію.
Отже, технологія починає виконувати роль цифрового провідника.
Однак це не означає, що ми можемо відмовитися від освіти.
Навпаки.
Що досконалішими стають технології, то важливіше навчати людей користуватися ними свідомо.
Цифрові компетенції майбутнього
Протягом багатьох років цифрові компетенції означали вміння користуватися комп’ютером.
Сьогодні цього явно недостатньо.
Сучасні цифрові компетенції охоплюють, зокрема:
- безпеку,
- приватність,
- критичне мислення,
- оцінювання джерел,
- свідоме використання ШІ,
- розпізнавання маніпуляцій,
- керування цифровою ідентичністю,
- розв’язання проблем за допомогою технологій.
Однак найважливішою компетенцією може стати здатність адаптуватися.
Технології змінюватимуться швидше, ніж освітні програми.
Тому ми повинні навчати людей не лише користуватися конкретними інструментами.
Ми повинні навчати їх самостійно опановувати нові.
Людина залишається точкою відліку
У Фундації Vis in Unitate ми хочемо дивитися на цифровізацію передусім із перспективи людини.
Якісну цифрову трансформацію не слід оцінювати лише за кількістю впроваджених систем.
Її також слід оцінювати за тим, скільки людей справді отримали завдяки їй нові можливості.
Технологія має спрощувати світ.
А не ускладнювати його ще більше.
Тому майбутнє цифровізації ми бачимо як поєднання трьох елементів:
технології + освіта + людина.
Адже цифровізація має сенс лише тоді, коли служить людям.